портик
ПО́РТИК, а, ч. Розміщена перед входом у будинок відкрита галерея, утворена колонами або стовпами, що підтримують перекриття.
Портик — ряд або кілька рядів колон, перекритих антаблементом (з фронтоном або без нього) перед входом в будинок (Архіт. Рад. Укр., 10, 1940, 42);
На східцях коло церковних дверей, під портиком з п’ятьма стовпами, сиділа одним одна вже літня, дуже сумна й задумана панія (Н.-Лев., IV, 1956, 276);
// Паркова споруда з відкритою колонадою замість зовнішньої стінки.
Тут і там у гущавині зелені траплялися альтанки, мисливські хатки чи просто портики (Смолич, І, 1958, 77).
Словник української мови (СУМ-11)