поріднитися
ПОРІДНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док.
Стати рідними, родичами; породичатися.
– Ми хочемо поріднитись з вами, – сказав сват. – У вас дочка на виданні, а в нас жених (І. Нечуй-Левицький);
Щоб піднести свій авторитет в міжнародних справах, він [князь Володимир] вирішив поріднитися з візантійським імператорським двором, одружившись з візантійською царівною Анною, сестрою імператора Василія II (з наук. літ.);
// Зблизитися, подружитися.
Я так звик до тебе, ні, це слабий вираз, краще, так поріднився з тобою, що ти мені потрібна (М. Коцюбинський);
Він ходив до Варі часто, давно поріднився з Василем Гнатовичем, мав ніжні почуття до Христини Данилівни, яка відповідала йому тим самим (І. Сенченко);
// з чим, перен. Звикнути до чого-небудь, полюбити щось.
Здрастуй, місто, де я впився Радістю, що вік не пив! Де я вдруге народився, Як із морем поріднився, Де я дівчину любив... (Т. Масенко).
Словник української мови (СУМ-20)