посварити
ПОСВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, док., кого.
1. кого, також з ким. Ви́кликати, спричинити сварку між ким-небудь.
[Гострохвостий:] Вам хтось набрехав, щоб нас посварити, щоб нас розвести (І. Нечуй-Левицький);
Захар же міг і розбити яке вгодно весілля, він міг посварити сусід [сусідів], хоч би як вони раніше не жили в злагоді (Грицько Григоренко);
– Як не мене з тестем посварить [жінка], то тестя зі мною (Ю. Збанацький).
2. Різкими, образливими словами висловити осуд, незадоволення чиєюсь поведінкою; полаяти, насварити.
– Не без того, щоб часом не посварив [чоловік], не раз було і попоб'є; а все ж я за ним лиха не зазнала (Леся Українка);
Як же Оксану не посварити, коли вона нічого не вміє по хазяйству (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)