посвятити

ПОСВЯТИ́ТИ¹, свячу́, свя́тиш, док., що, рел.-церк.

1. Док. до святи́ти.

Кайдашиха просила його посвятить і Карпову хату. Їй усе-таки шкода було сина (І. Нечуй-Левицький);

– Я спровадив з Англії машину для іригації, сьогодня [сьогодні] й посвятили (І. Франко).

2. Освятити все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Де були колодязі, і на ставку, усюди воду посвятили... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Скінчилась служба, посвятили Паски, аж ось з двора біжить Післанець до попа (І. Франко);

– У тому Мотронинському монастирі зібралися до Максима запорожці, – посвятили ножі свої та й пішли Чорним шляхом – панів бити (О. Іваненко).

◇ (1) Посвяти́ти лози́ною кого, жарт. – побити когось різкою.

[Мати:] Він сьогодні таки доспівається, поки я посвячу його лозиною (С. Васильченко).

ПОСВЯТИ́ТИ² див. посвя́чувати.

ПОСВЯТИ́ТИ³ див. посвяща́ти.

Значення в інших словниках

1. посвятити — Посвятити життя — пожертвувати; [VI]  Словник з творів Івана Франка
2. посвятити — посвяти́ти 1 дієслово доконаного виду висвятити посвяти́ти 2 дієслово доконаного виду освятити посвяти́ти 3 дієслово доконаного виду повідомити комусь таємне  Орфографічний словник української мови
3. посвятити — I -свячу, -святиш, док., перех., церк. 1》 Док. до святити. Посвятити лозиною жарт. — побити когось різками. 2》 Освятити все чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. II див. посвячувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посвятити — посвяти́ти лози́ною кого, жарт. Побити когось різкою. (Мати:) Він сьогодні таки доспівається, поки я посвячу його лозиною (С. Васильченко).  Фразеологічний словник української мови
5. посвятити — ПРИСВЯ́ЧУВАТИ кому, чому (призначати або підносити в дар комусь твір літератури чи мистецтва), ВІДДАВА́ТИ, ПОСВЯ́ЧУВАТИ, ПОСВЯЩА́ТИ заст.; ПРИУРО́ЧУВАТИ до чого (одну подію до іншої, перев. урочистої). — Док.  Словник синонімів української мови
6. посвятити — Посвяти́ти, -вячу́, -вя́тиш, -тять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. посвятити — ПОСВЯТИ́ТИ¹, свячу́, свя́тиш, док., перех., церк. 1. Док. до святи́ти. Кайдашиха просила його посвятить і Карпову хату. Їй усе-таки шкода було сина (Н.-Лев., II, 1956, 365); — Я спровадив з Англії машину для іригації, сьогодня [сьогодні] й посвятили (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. посвятити — Посвятити, -ся см. посвячувати, -ся.  Словник української мови Грінченка