посвітлілий
ПОСВІТЛІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до посвітлі́ти.
Мирон посвітлілими очима дивиться на свою одиначку – він любить її (М. Стельмах);
Ганна Михайлівна уповільнила крок, а далі й зовсім зупинилась із виразом простодушної цікавості на посвітлілому обличчі (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)