посвітлілий
ПОСВІТЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посвітлі́ти.
Мирон посвітлілими очима дивиться на свою одиначку — він любить її (Стельмах, II, 1962, 72);
Ганна Михайлівна уповільнила крок, а далі й зовсім зупинилась із виразом простодушної цікавості на посвітлілому обличчі (Жур., Звич. турботи, 1960, 81).
Словник української мови (СУМ-11)