1. Словник української мови в 11 томах

посвітлілий

ПОСВІТЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до посвітлі́ти.

Мирон посвітлілими очима дивиться на свою одиначку — він любить її (Стельмах, II, 1962, 72);

Ганна Михайлівна уповільнила крок, а далі й зовсім зупинилась із виразом простодушної цікавості на посвітлілому обличчі (Жур., Звич. турботи, 1960, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвітлілий — посвітлі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. посвітлілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до посвітліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвітлілий — ПОСВІТЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до посвітлі́ти. Мирон посвітлілими очима дивиться на свою одиначку – він любить її (М. Стельмах); Ганна Михайлівна уповільнила крок, а далі й зовсім зупинилась із виразом простодушної цікавості на посвітлілому обличчі (С. Журахович). Словник української мови у 20 томах