поселяти
ПОСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., кого, що.
1. Розміщувати де-небудь на постійне проживання; оселяти.
– Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан; Землі шматок єсть.., То їм з угоддями оддам (І. Котляревський);
– А вони чому вирішили саме тут поселитись? – Не самі поселились. Принукою їх поселили (О. Гончар);
На весну, як знайшлася в неї дочка Килина, він перекочував з ними до Одради, ще ціле літо при собі держав та вже восени поселив у баби-шептухи (Панас Мирний);
// Поміщати на якийсь час десь, у кого-небудь.
Полягали пізно, а коли вже стихло, Карпо зайшов у світличку, де поселили гостя (М. Чабанівський).
2. перен. Виклика́ти появу якогось почуття, настрою і т. ін. у кого-небудь.
Тягар турбот потьмарив застарілі .. обличчя, і незгода поселила смуток в їх душі (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)