поселятися
ПОСЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОСЕЛИ́ТИСЯ, селю́ся, се́лишся, док.
1. Обирати собі де-небудь постійне місце проживання; оселятися.
Корчували [Данищуки] в поті чола шість років, доки вибороли стільки землі, що могла прокормити їх. І аж за п'ять років почали поселятися близько них люди (Мирослав Ірчан);
[Микола:] Вони недавно тут поселились і дуже бідно живуть (І. Котляревський);
[Женя:] Однієї моєї подруги сестра вийшла заміж за панича, і зараз вони поселились у хуторі і почали самі землю обробляти (М. Кропивницький);
Після ліквідації Нової Січі українські козаки у 1775 р. поселились у Добруджі і організували так звану Задунайську Січ (з наук. літ.);
* Образно. Сонце поселилося у класи, Коридори небо залило (В. Бичко);
// Залишатися жити, мешкати якийсь час де-небудь, у когось.
Поселившись на кілька тижнів у Львові, я часто бував у Франка (В. Самійленко);
Турбай і Ладимко поселилися в готелі “Москва” в одному номері (М. Руденко).
2. перен. З'являтися, виникати (про почуття, настрій і т. ін.).
Через тиждень Орися встала, і в її очах навіки поселилося нове сяйво, яке спалахувало щораз, як тільки вона дивилася на дитину (Григорій Тютюнник).
3. тільки недок. Пас. до поселя́ти 1.
Приїжджі поселялися в бараки.
Словник української мови (СУМ-20)