посизілий
ПОСИ́ЗІЛИЙ, а, е, розм.
Дієпр. акт. до поси́зіти.
Посизілий, витирлуваний вівцями степ, він де-не-де побризканий краплинами синього цвіту: то вперто цвіте цупкий петрів батіг, цвіте навіть там, де все стирловане, вибите (О. Гончар);
Туман вже розтанув, сонце піднялося вгору, висохла роса на посизілих житах (Ю. Збанацький);
Ось і хата Олени Мироненко. Біленька, з червоною призьбою і посизілою стріхою (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)