посизілий
ПОСИ́ЗІЛИЙ, а, е, розм.
Дієпр. акт. до поси́зіти.
Посизілий, витирлуваний вівцями степ, він де-не-де побризканий краплинами синього цвіту: то вперто цвіте цупкий петрів батіг, цвіте навіть там, де все стирловане, вибите (О. Гончар);
Туман вже розтанув, сонце піднялося вгору, висохла роса на посизілих житах (Ю. Збанацький);
Ось і хата Олени Мироненко. Біленька, з червоною призьбою і посизілою стріхою (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посизілий — поси́зілий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- посизілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до посизіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посизілий — ПОСИ́ЗІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до поси́зіти. Посизілий, витирлуваний вівцями степ, він де-не-де побризканий краплинами синього цвіту: то вперто цвіте цупкий петрів батіг, цвіте навіть там, де все стирловане, вибите (Гончар, Тронка, 1963... Словник української мови в 11 томах