1. Словник української мови в 11 томах

посизілий

ПОСИ́ЗІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до поси́зіти.

Посизілий, витирлуваний вівцями степ, він де-не-де побризканий краплинами синього цвіту: то вперто цвіте цупкий петрів батіг, цвіте навіть там, де все стирловане, вибите (Гончар, Тронка, 1963, 217);

Туман вже розтанув, сонце піднялося вгору, висохла роса на посизілих житах (Збан., Т. Шашло, 1949, 5);

Ось і хата Олени Мироненко. Біленька, з червоною призьбою і посизілою стріхою (Стельмах, Правда.., 1961, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посизілий — поси́зілий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. посизілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до посизіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посизілий — ПОСИ́ЗІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до поси́зіти. Посизілий, витирлуваний вівцями степ, він де-не-де побризканий краплинами синього цвіту: то вперто цвіте цупкий петрів батіг, цвіте навіть там, де все стирловане, вибите (О. Словник української мови у 20 томах