посипатися
ПОСИПА́ТИСЯ, а́ється, недок.
Пас. до посипа́ти 4.
На час “осінніх порядків” з кімнат на подвір'я виносили отамани, матраци, ліжка, які “про всякий випадок” натиралися гасом і посипалися порошком (Ірина Вільде).
ПОСИ́ПАТИСЯ, плеться, док.
1. Почати сипатися, вільно падати (про що-небудь сипке або дрібне).
З ями посипались на Марусині ноги земля та пісок (І. Нечуй-Левицький);
Піп, не допивши дулівки і не попрощавшись з хазяїнами, вийшов із хати і так грякнув дверима, що аж глина посипалась з стелі (О. Стороженко);
Як сівалка стала, Скиба зняв шапку і підставив під сошник, а тоді обібрав з нього зволочини – посипалось зерно в шапку (А. Головко);
Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса, закипіла робота (Ю. Збанацький);
// чим, рідко. Почати сипати що-небудь.
* Образно. – Ти не бійся, голубонько, що зима Посиплеться білим снігом... (Л. Глібов).
2. Відірвавшись від чого-небудь або не втримавшись на чомусь, почати падати додолу (одне за одним у великій кількості).
Кинулась [Марія] до стола, звідки посипались раптом газети в опасках, нерозпечатані, в тумані пилу (М. Коцюбинський);
Зінька зірвала з себе квітки, очіпок, рвонула намисто – і коралі, і дукачі посипались на землю (О. Стороженко);
Грудям моїм стає тісно, мені здається, що петлі моєї куртки от-от тріснуть і гудзики з силою посиплються додолу (П. Колесник);
* Образно. Набігла ватага драгунів і навалилася на Тараса. Труснув був Тарас усім тілом, та вже не посипались на землю драгуни, як колись бувало (О. Довженко);
// Почати опадати, обсипатися (про листя, квіти, плоди і т. ін.).
І налетів із степу сумного холодний вітер, і шарпонув він гнівно гіллям на дереві – затремтіло в гаю листячко, посипалося одразу (С. Васильченко);
Раптом затремтіло дерево й яблука посипались на землю (О. Довженко);
// Почати швидко, одне за одним випадати звідкись (про багато чогось).
Вийняв він з кишені гамана, розшморгнув, а звідтіль так і посипались на стіл срібняки (І. Нечуй-Левицький);
// Почати вилітати звідкись у великій кількості, розлітаючись на всі боки.
У цей час дерево у вогнищі розпалилося, загоготіло, з нього із тріском посипались в усі боки іскри (С. Скляренко);
Бенц! Ще одне пряме влучання снаряда. Тільки іскри посипались, а броня. [танка] – як нова (Ю. Яновський).
3. перев. на кого – що. Спрямуватися, полетіти на кого-, що-небудь у великій кількості.
Посипались на братів стріли, неначе хмарою їх вкрили (О. Стороженко);
Удари посипалися густо, градом (І. Франко);
Поява Данила ще більше запалила галичан. Знову полетіли сотні стріл, посипалося каміння (А. Хижняк);
// Почати надходити у великій кількості.
Посипались до нього телеграми з різних кінців Галичини з прокльонами та лайками (М. Коцюбинський);
Незабаром донесення з армій посипалися густіше (Іван Ле і О. Левада);
// тільки на кого, перен. Спіткати кого-небудь, випасти на чиюсь долю.
Коли ж як на злість, мов з мішка, посипались на мене деякі пригоди – і важкі хвороби в родині, .. що не давали мені й дихати, не то писати щось (М. Коцюбинський);
[Макар:] Петро – кандидат прав! Виходить, має всі права... Всі права! Неабищо! – юриста [юрист]! І чини посиплються на чоловіка, і гроші покотяться в кишені (І. Карпенко-Карий);
Втратити ватру на полонині – се така сама трагедія, як і в передвіках утратити вогонь взагалі.., всі кари, якими розпоряджає ватаг, посипалися б на спузаря, що втратив ватру (Г. Хоткевич);
// у сполуч. з деякими ім. – назвами дій. Стати частими, почати траплятися у великій кількості.
Тепер ми [військовополонені] той відносний спокій втратили остаточно. Несподівані, часті наскоки і обшуки посипалися на нас, як сніг на голову (В. Козаченко);
Одразу загриміло ім'я Довбуша на гірських околицях. Напади один другого сміливіший, один другого удачніший посипалися як з мішка (Г. Хоткевич).
4. Почати йти, сипати (про дрібний сніг, рясний дощ і т. ін.).
Посипався, як з решета, наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра (І. Нечуй-Левицький);
З сизувато-синіх, низько навислих над землею хмар посипався густий, лапатий і мокрий сніг (В. Козаченко);
// безос., чим, рідко.
Угорі було чути шум; спершу кинуло збитим у грудку льодом, потім посипалося гей би з міху густим великим градом (Н. Кобринська);
// Почати виділятися, литися у великій кількості (перев. про сльози).
Заговорила [дівчина]... сльози покотилися, посипались по личку (Марко Вовчок);
Вся постать у неї тремтіла, голова трусилася, сльози рясно-рясно посипались з закритих очей (Панас Мирний);
Дівчата справді прилипли до хлопця, мов смола, і серце Мишунине розтоплювалось, як крижана бурулька, – от-от з неї посиплються краплі води... (Ю. Яновський).
5. розм. Почати швидко йти, бігти один за одним великою масою (про багатьох).
От посипались із хат люди до церкви, всі повдягані в що хто найліпшого мав (І. Франко);
Один за одним, один за одним посипалися [братчики]. Зігнулися на конях, очима світять, як вовки (Г. Хоткевич);
// Почати швидко вибігати, вистрибувати або зіскакувати звідкись.
Коли поїзд став, із вагонів посипались, як груші, хлопці й дівчата (П. Панч);
// Почати приходити, з'являтися у великій кількості.
Як груші, посипалися один за одним у двір Іванкові друзі (А. Хижняк);
// Почати народжуватися одне за одним (про дітей).
[Денис:] Вийдеш заміж та як спаруєшся із щоденним клопотом та невгавною турботою, а ще як посиплються діти, то вже й ніколи тобі буде згадувати минуле (М. Кропивницький);
Потім, як посипалися одне за одним діти і настала більша потреба в робочих руках, він все частіше став хмуритися, бачачи сина за книжкою (Григорій Тютюнник);
// Почати писатися, друкуватися у великій кількості.
Років через двадцять після закінчення Великої Вітчизняної війни воєнні мемуари посипалися, як з рога достатку (із журн.).
6. Залунати, почутися з усіх боків.
Знов посипались дрібні веселі акорди (І. Нечуй-Левицький);
Кожного рвонуло за серце, покривились болісно обличчя, посипались тихі прокльони (С. Васильченко);
Коли оплески вщухли, доповідач поцікавився, чи будуть запитання – і запитання зразу посипались (Ю. Смолич);
Посипались звідусіль жарти та примовки, як це буває в простих людей, що сходяться до гурту після нелегкої та любимої праці (І. Цюпа);
// безос.
Слів посипалося ще багато, але вчинок не наступив жаден (Л. Мартович);
– Хто ж буде писати? – Нехай парторг! – посипалося з усіх боків (М. Ю. Тарновський).
7. Розбитися на скалки (про скло, шибку і т. ін.).
Василь скочив через вікно, але так незручно, що шибка дзенькнула й посипалась на землю (М. Коцюбинський);
Лукія стала на стілець і кулаком ударила у вікно. Посипалось скло, кров заюшила пальці (О. Донченко);
Надворі сухо тріснув постріл вартового, і слідом за ним під партизанськими кулями в будинку з дрібним дзенькотом посипались шибки (І. Микитенко).
◇ [Аж] і́скри (і́скорки) з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (сипну́ли, полеті́ли, поскака́ли, скакну́ли і т. ін.) див. і́скра;
Аж (що й, ті́льки і т. ін.) пі́р'я лети́ть (розліта́ється, си́плеться і т. ін.) / полети́ть (розси́плеться, поси́плеться і т. ін.) див. пі́р'я;
(1) І́скорки поси́палися з оче́й (д) див. і́скра.
Словник української мови (СУМ-20)