поскликати

ПОСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Скли́кати багатьох;

// Скликати свійських птахів, тварин.

Загуділи роги, поскликали собачню (О. Стороженко).

2. Запросити багатьох прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою.

Та ще потім по біді І обід справляли, Взяли собі понад став Людей поскликали (С. Руданський);

– Але ми балакаємо та балакаємо, а ви, віте [війте], не кажете, чого ви нас поскликали? – питався Іван (В. Стефаник);

– Діти мої, – розкриває обійми старий, – якась добра душа вас поскликала (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. поскликати — посклика́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поскликати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Скликати багатьох. || Скликати свійських птахів, тварин. 2》 Запросити багатьох прийти, з'явитися куди-небудь із певною метою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскликати — ПОСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Скли́кати багатьох; // Скликати свійських птахів, тварин. Загуділи роги, поскликали собачню (Стор., І, 1957, 391). 2. Запросити багатьох прийти, з’явитися куди-небудь з певною метою.  Словник української мови в 11 томах
4. поскликати — Посклика́ти, -ка́ю, -єш гл. Созвать (многихъ). Поскликала собачню. Стор. МПр. 112.  Словник української мови Грінченка