поскорчувати

ПОСКО́РЧУВАТИ, ує, док., перев. безос., розм.

Скорчити, зсудомити (руки, ноги; багатьох).

Руки поскорчує та позводить (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. поскорчувати — поско́рчувати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поскорчувати — -ує, док., перев. безос., розм. Скорчити, зсудомити (руки, ноги; багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскорчувати — ПОСКО́РЧУВАТИ, ує, док., перев. безос., розм. Скорчити, зсудомити (руки, ноги; багатьох). Руки поскорчує та позводить (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. поскорчувати — Поскорчувати, -чую, -єш гл. Покорчить. Руни поскорчує та позводить. Кв.  Словник української мови Грінченка