поскорчуваний

ПОСКО́РЧУВАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до поско́рчувати;

// поско́рчувано, безос. пред.

2. у знач. прикм. Який скорчився (про багатьох).

Під ранок узгір'я, як поле бійки, вслалося поскорчуваними тілами сонних (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. поскорчуваний — поско́рчуваний 1 дієприкметник від: поскорчувати розм. поско́рчуваний 2 прикметник який скорчився — про багатьох розм.  Орфографічний словник української мови
2. поскорчуваний — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поскорчувати. 2》 у знач. прикм. Який скорчився (про багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскорчуваний — ПОСКО́РЧУВАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поско́рчувати. 2. у знач. прикм. Який скорчився (про багатьох). Під ранок узгір’я, як поле бійки, вслалося поскорчуваними тілами сонних (Ле, Міжгір’я, 1953, 253).  Словник української мови в 11 томах