поскубувати
ПОСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., що.
Скубти злегка, час від часу.
Гудзій звівся з місця і чекав, поскубуючи вус, поки в залі залягла тиша (А. Головко);
В струмках, які течуть уздовж тротуарів, купаються смішні та хмільні горобці, поскубуючи лакованими дзьобиками кожну пір'їнку на собі (Є. Гуцало);
Поміж жовтавими кущами сунулися отарами дикі кози, сарни .. Вони спокійно йшли до бескидів, іноді поскубуючи зелені листочки кущиків (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)