поскубувати
ПОСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., що.
Скубти злегка, час від часу.
Гудзій звівся з місця і чекав, поскубуючи вус, поки в залі залягла тиша (А. Головко);
В струмках, які течуть уздовж тротуарів, купаються смішні та хмільні горобці, поскубуючи лакованими дзьобиками кожну пір'їнку на собі (Є. Гуцало);
Поміж жовтавими кущами сунулися отарами дикі кози, сарни .. Вони спокійно йшли до бескидів, іноді поскубуючи зелені листочки кущиків (Олесь Досвітній).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поскубувати — поску́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- поскубувати — -ую, -уєш, недок., перех. Скубти злегка, час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поскубувати — ПОСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Скубти злегка, час від часу. Гудзій звівся з місця і чекав, поскубуючи вус, поки в залі залягла тиша (Головко, II, 1957, 521); В струмках, які течуть уздовж тротуарів, купаються смішні та хмільні горобці... Словник української мови в 11 томах