послати
ПОСЛА́ТИ¹ див. посила́ти.
ПОСЛА́ТИ², стелю́, сте́леш, док., що.
1. Те саме, що постели́ти.
Послав [Ярема] свитку. Як ясочка, Усміхнулась [Оксана], сіла (Т. Шевченко);
Прийняла [тітка] їх, як найдорожчих гостей: за стіл посадовила, вийняла із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів із картоплею та сметаною (Григорій Тютюнник);
* Образно. Чудна пісня .. тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки (М. Коцюбинський).
2. також без дод. Приготувати постіль.
– Мати стара, нездужає; нікому постіль послати (Ганна Барвінок);
Старий не пустив ні Йосипа, ні Параски додому; Явдоха нанесла подушок у другу хату, послала молодим (Панас Мирний);
Стара Яворська завжди до Марка ставилася як до рідного сина, на ніч Гнатові і Марку, як братам, послала на одному ліжку (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)