послати
ПОСЛА́ТИ¹ див. посила́ти.
ПОСЛА́ТИ², стелю́, сте́леш, док., перех.
1. Те саме, що постели́ти.
Послав [Ярема] свитку. Як ясочка, Усміхнулась [Оксана], сіла (Шевч., І, 1963, 89);
Прийняла [тітка] їх, як найдорожчих гостей: за стіл посадовила, вийняла із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів із картоплею та сметаною (Тют., Вир, 1964, 263);
*Образно. Чудна пісня.. тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки (Коцюб., II, 1955, 313).
2. також без додатка. Приготувати постіль.
— Мати стара, нездужає; нікому постіль послати (Барв., Опов.., 1902, 49);
Старий не пустив ні Йосипа, ні Параски додому; Явдоха нанесла подушок у другу хату, послала молодим (Мирний, IV, 1955, 52);
Стара Яворська завжди до Марка ставилася як до рідного сина, на ніч Гнатові і Марку, як братам, послала на одному ліжку (Чорн., Потік.., 1956, 118).
Словник української мови (СУМ-11)