посліпити

ПОСЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. послі́плять; док., кого, що.

Осліпити, зробити сліпими (усіх або багатьох).

Один хоче по всіх землях Світло засвітити, .. Другий хоче мраком ночі Божий світ окрити, Посліпити людям очі, Душі показити (П. Куліш);

// На короткий час позбавити здатності бачити що-небудь (про яскраве світло, сяйво, блиск і т. ін.).

Отверзлись двері в нас дубові у хурдизі... Явилась Пресвята у світозарній ризі І сяєвом своїм нам очі посліпила (П. Куліш);

Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту (Леся Українка).

◇ (1) Бода́й посліпи́ло [баньки́] кому – уживається як лайка з побажанням осліпнути кому-небудь.

Баньки їм бодай посліпило! (Номис);

[Відьма (бере пляшку і чарку):] Бодай нашим ворогам Посліпило й поглушило, Мозок геть заголомшило!.. (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. посліпити — посліпи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посліпити — -сліплю, -сліпиш; мн. посліплять; док., перех. Осліпити, зробити сліпими (усіх чи багатьох). || На короткий час позбавити здатності бачити що-небудь (про яскраве світло, сяйво, блиск і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посліпити — ПОСЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. послі́плять; док., перех. Осліпити, зробити сліпими (усіх або багатьох); // На короткий час позбавити здатності бачити що-небудь (про яскраве світло, сяйво, блиск і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
4. посліпити — Посліпити, -плю, -пиш гл. Ослѣпить (многихъ). К. МБ. X. 14. Баньки їм бодай посліпило. Ном. № 3714.  Словник української мови Грінченка