посмучений

ПОСМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

Який посмутився, став засмученим (перев. про всіх або багатьох).

[Пані:] Та й чого це ви всі такі посмучені? Чи, може, й досі боїтеся того пройдисвіта? (С. Васильченко);

// Який виражає смуток (про очі, погляд, обличчя).

І що за такі славні часом казки, що то за смішні такі! І дуже б багато вони [діти] сміялися й тішилися, коли б їм не мішало неньчине обличчя – таке обличчя помучене та посмучене (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. посмучений — посму́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. посмучений — -а, -е. Який посмутився, став засмученим (перев. про всіх чи багатьох). || Який виражає смуток (про очі, погляд, обличчя).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посмучений — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ...  Словник синонімів української мови
4. посмучений — ПОСМУ́ЧЕНИЙ, а, е. Який посмутився, став засмученим (перев. про всіх або багатьох). [Пані:] Та й чого це ви всі такі посмучені? Чи, може, й досі боїтеся того пройдисвіта? (Вас., III, 1960, 214); // Який виражає смуток (про очі, погляд, обличчя).  Словник української мови в 11 томах