посміховисько
ПОСМІХО́ВИСЬКО, а, с.
Те саме, що посміхо́вище.
[Самарійський пророк:] Не пізнає оселі батька п'яний син бездумний, за те блукає він у тьмі надвірній, за посміховисько стає ворожим дітям (Леся Українка);
Навіть ставши загальним посміховиськом, пан обозний не втрачав ані пихи, ані бундючності (О. Ільченко);
Не для того вона .. одружувалася з старішим за себе, щоб ходити по селу, як жебрачка, та бути посміховиськом (С. Чорнобривець);
– Не я тобі казав, що ці вікна боком будуть нам вилазити? Дожився до посміховиська, доживешся отак і до червоного півня! Багатіти теж треба з толком (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)