посопіти
ПОСОПІ́ТИ, плю́, пе́ш; мн. посопля́ть; і ПОСОПТИ́, пу́, пе́ш; мин. ч. посі́п, сопла́, ло́; док.
Сопіти якийсь час.
Пан сотник прокашлявся, зітхнув, потім посопів трішки та й завів гнучким та густим басюрою (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)