посписувати
ПОСПИ́СУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що.
1. розм. Записати все або багато чого-небудь.
Посписували ж усе тутечки, що тільки Тимоха казав (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Змалювати в письмовій формі; описати.
Пані усе життя наше посписувала (Ганна Барвінок).
2. розм. Записати в список з певною метою всіх або багатьох; зробити опис усіх або багатьох предметів.
[Перун:] Ось я вас зараз усіх посписую і ще нині подам до староства всіх, хто тут є, що бунт робили! (І. Франко).
3. шк., розм. Переписати звідкись, у кого-небудь (вправи, домашні завдання і т. ін.).
Приклади неправильно посписували одне в одного.
4. розм. Пишучи, заповнити (аркуші, зошити і т. ін.).
Від тітки Насті він [поет] посписував усі свої зошити і ходив за нею, як тінь (І. Сенченко).
5. бухг. Списати з рахунку (певні суми, цінності і т. ін.).
Казали.., пане, ніби в церкві ночов [вночі] щось діяли, а що – я вже того не можу знати. Лиш комісія ген цілком усе тото [те] посписувала (Г. Хоткевич);
// Визнати непридатним кого-, що-небудь; забракувати.
Солдати були обшарпані й схожі на волоцюг, коні під ними кульгаві й одутлі, непридатні для використання у бойових акціях. Людей цих – окрім Френка, – а також їхніх коней посписували з фронту (із журн.).
6. перев. у сполуч. зі сл. спини, перен. Побити батогом, нагайкою і т. ін., залишивши на шкірі сліди від ударів.
Словник української мови (СУМ-20)