посплітатися
ПОСПЛІТА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
Переплівшись, утворити одне ціле, сплестися разом (про багато чого-небудь).
Королів цвіт посплітався з крученими паничами (Сл. Б. Грінченка);
Літери здалися за такі зрадливі, за такі лукаві, ніби то були маленькі гадючки, що поспліталися в ланцюжки (С. Васильченко);
Провулок був вузенький, дерева поспліталися над ним гілками, утворивши низький зелений тунель (І. Сенченко);
// у сполуч. зі сл. руками, пальцями. Міцно взятися за руки (про багатьох).
Молодь міцно поспліталася руками і не відступала ні на крок (З. Тулуб);
// перен. Поєднатися у відчутті, збігтися в часі вияву (про почуття, переживання і т. ін.).
В піснях моїх горе І радість у їх, – Усе поспліталось У згуках дзвінких (Б. Грінченко);
Марко помовчав, бо водночас посплітались і житейська гіркота важких літ, і думки та згадки про чиєсь і своє кохання (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)