поспускати
ПОСПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Спустити, перемістити нижче все або багато чогось, надати чому-небудь нижчого положення.
Зачинив [Начко] вікно, поспускав фіранки (І. Франко);
Поспускала ричаги [на тракторі] я та й заходжу в самий раз (П. Тичина);
Товариші сидять на дверях, поспускавши з вагона ноги (С. Васильченко);
// Звісити донизу (віти, гілля і т. ін.) (про дерева, кущі тощо).
Старі верби на березі В воду поспускали Свої віти зеленії, Купаючись в хвилі (Б. Грінченко).
2. Пустити на воду (човни, пароплави і т. ін.).
Він, швидко поробивши човни, На синє море поспускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав (І. Котляревський);
– Благослови, отамане, Чайки поспускати Та за Тендер погуляти, Турка пошукати (Т. Шевченко).
3. Відпустити, звільнивши з прив'язі, з припони (коней, собак і т. ін.).
Стременний .. крикнув І з свори поспускав хортів (І. Котляревський);
Тільки коні були в стайнях та в загоні воли .. Хрін на цю ніч і не поспускав їх, стояли біля ясел позлигувані (А. Головко).
4. Випустити воду з водойм, газ із балонів і т. ін.
Усі ставки восени поспускали.
5. перен., розм. Марно витратити, розтринькати всі гроші.
Якби Ївга знала, як він їх [гроші] поспускав, то лаяла б його кріпко (Г. Квітка-Основ'яненко).
6. перен., розм. Зменшити, збавити ціни на щось.
Довелося поспускати ціни на тканини.
◇ (1) Поспуска́ти носи́ – те саме, що Ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс) (про всіх або багатьох) (див. ві́шати).
Поспускали носи дівчата і пішли (А. Свидницький);
Поспускали носи бідні бойки і, похитуючи патлатими головами, пішли зо двора, тільки спльовуючи та воркотячи між собою (І. Франко);
(2) Поспуска́ти шкі́ру (д) див. спуска́ти;
(3) Поспуска́ти шку́ру з кого – те саме, що Спусти́ти шку́ру (шкі́ру, сім шкур і т. ін.) (з усіх або багатьох) (див. спуска́ти).
– Прийде коза до воза і скаже “м-м-ме...” – Ой, дивіться, хлопці, щоб за це “м-м-ме” з нас шкуру до п'ят не поспускали, – каже хтось з обережних (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)