поспускати

поспуска́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Спустити, перемістити нижче все чи багато чогось, надати чому-небудь нижчого положення.

|| Звісити донизу (віти, гілля і т. ін.) (про дерева, кущі тощо).

2》 Пустити на воду (човни, пароплави і т. ін.).

3》 Відпустити, звільнивши з прив'язі, з припони (коней, собак і т. ін.).

4》 Випустити воду з водойм, газ із балонів і т. ін.

5》 перен., розм. Марно витратити, розтринькати всі гроші.

6》 перен., розм. Зменшити, збавити ціни на щось.

Значення в інших словниках

1. поспускати — поспуска́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поспускати — ПОСПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Спустити, перемістити нижче все або багато чогось, надати чому-небудь нижчого положення. Зачинив [Начко] вікно, поспускав фіранки (І. Франко); Поспускала ричаги [на тракторі] я та й заходжу в самий раз (П.  Словник української мови у 20 томах
3. поспускати — спусти́ти шку́ру (шкі́ру, сім шкур і т. ін.) з кого і без додатка. Нещадно побити, відшмагати або суворо покарати кого-небудь. — Вилазь, собачий сину! Шкуру спущу! — чоботиська батька перед підпіччю незграбно затупали.  Фразеологічний словник української мови
4. поспускати — ПОСПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Спустити, перемістити нижче все або багато чогось, надати чому-небудь нижчого положення. Зачинив [Начко] вікно, поспускав фіранки (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. поспускати — Поспуска́ти, -ка́ю, -єш гл. То-же, что и спустити, но во множествѣ. Дуб і поспускав гілля. Мнж. 6. Він швидко поробивши човни, на синє море поспускав. Котл. Ен. І. 6.  Словник української мови Грінченка