поспілий
ПОСПІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до поспі́ти¹.
Частували кавунами, поспілими на своєму баштані.
2. у знач. прикм. Який достиг, дозрів; доспілий.
– Ха-ха-ха! .. – напів з реготом сипала, як намистом, живо та дрібно, – аж злегенька слина з рота бризкала, товстоморденька та червона, як поспіла ягода, Катря Москалівна між гуртом дівчат коло гойдалки в неділю (Грицько Григоренко);
Поспіла пшениця від дощів почала чорніти, а ячмінь аж покляк (із журн.).
3. у знач. прикм., перен., розм., рідко. Який досяг повноліття, розквіту;
// у знач. ім., збірн., розм., рідко поспі́ле, лого, с. Про людей, що досягли розквіту фізичних і духовних сил.
Не старе мре, а поспіле (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)