поспілий
поспі́лий
-а, -е.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до поспіти I.
2》 у знач. прикм. Який достиг, дозрів; доспілий.
3》 у знач. прикм., перен., розм., рідко. Який досяг повноліття, розквіту.
|| у знач. ім., збірн., розм., рідко поспіле, -лого, с. Про людей, що досягли розквіту фізичних і духовних сил.
Великий тлумачний словник сучасної української мови