поспіль
ПО́СПІЛЬ, присл.
1. Один за одним (у часі); вряд, підряд.
На цьому тижні є два дні поспіль святочних (Л. Яновська);
Нікому не зупинити блискавиць, нічим не відвернути оті високі, летючі, вогнисто-червоні траси “катюш”! Мчать поспіль, нестримно, навально, мовби сама доля спрямовує їх по небу зі сходу на захід, посилаючи народам Європи радісних червоних своїх буревісників: визволення близьке! (О. Гончар);
Хлопець вільно підіймав якірець п'ятнадцять разів поспіль (О. Донченко);
// Рік у рік, день у день і т. ін.
– Чи жива наша зозулечка, а чи присвятилася бідна голівонька? – запитала увіходячи та бабуся, що вже двадцять років поспіль на богомілля ходить (Л. Яновська);
Дощ, негода, багнюка, а він ходить з світання до смеркання біля плуга .. І так поспіль місяців зо два день при дні, з ранку до вечора (С. Добровольський);
// Безперервно, весь час протягом якогось періоду.
Дощі поспіль йдуть (Номис).
2. Не минаючи жодного місця; суцільно.
Він міряє землю не поспіль, а по урочищах, тримаючи в пам'яті усі кроки довжини і ширини (М. Стельмах);
// Скрізь, по всіх місцях.
Якби не ставили на Дніпрі гідроелектростанцій, давно вже б поспіль вкрився піщаними перекатами (М. Чабанівський);
Непомітно на пагорбах, на схилах, біля ярів, поспіль в усьому лісі зайняв свої позиції жовтень (М. Рудь);
// Усі (усе) чисто, без жодних винятків.
Часто відвідуючи футбол, мої товариші стали поспіль уболівальниками (з газ.);
Хрести були прості, поспіль дерев'яні (О. Довженко);
// Цілком, повністю.
Гостійці [гості] своїй я сказувала [розповідала] те, об чім вона питала мене, що вже нас не зовсім, справді, ведмеді з'їли, не поспіль вже нас, справді, й простота посягає... (Марко Вовчок).
3. Разом, укупі.
Бувай же здоров, пане господарю! З своєю милою господинкою, зо всею поспіль челядочкою (Сл. Б. Грінченка);
В холодку, під крислатими горіхами волоськими, полягли розвідачі поспіль з робітниками та серед веселої балачки снідають, чим хто мав (М. Коцюбинський);
Кожен робить своє, щось маленьке і скромне, але знає, що поспіль працюють інші (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)