поспіхом
ПО́СПІХОМ, присл.
Дуже швидко, поспішаючи; похапки, похапцем.
Він поспіхом почав збиратися додому (М. Стельмах);
Мимо двору йде з клунком Горпина, йде поспіхом, не розглядається, а пильним поглядом стежку оре (Є. Гуцало);
// Наспіх, нашвидку.
– Все це ми продумаємо не поспіхом, – розважливо проказав Олексій (В. Логвиненко);
Людей судять поспіхом, ледве зазирнувши до справи, судять формально (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)