поспіхом
ПО́СПІХОМ, присл. Дуже швидко, поспішаючи; похапки, похапцем.
Він поспіхом почав збиратися додому (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 134);
Мимо двору йде з клунком Горпина, йде поспіхом, не розглядається, а пильним поглядом стежку оре (Гуц., Скупана.., 1965, 130);
// Наспіх, нашвидку.
— Все це ми продумаємо не поспіхом, — розважливо проказав Олексій (Логв., Літа.., 1960, 46).
Словник української мови (СУМ-11)