постав
ПОСТА́В¹, у, ч., спец., рідко.
Пара млинових жорен, одне з яких нерухоме, а друге обертається на ньому; посад.
Борошняний пил висів у повітрі, а стіни [млина], банти і постав були обсипані ним, як снігом (М. Коцюбинський);
За півверстви від хутора, там, де річка схрещувалася з степовою балкою, день і ніч збурював воду своїми здоровенними колесами водяний млин на два постави (С. Добровольський).
ПОСТА́В², у, ч., розм., рідко.
Сувій, штука (тканини).
– У галеру червінців я безліч із скарбу набрала, Поставами без міри кармазину й сукон наклала (П. Куліш);
Опасистий грек висовувався з ятки і закликав білі примари в фередже, кидаючи на прилавок строкаті постави шовку (З. Тулуб);
Ткацька майстерня у Жовкві давала велику, як на той час [1499 р.], продукцію. Щорічно цією майстернею вироблялось 250 поставів сукна (3500 метрів) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)