поставець
ПОСТАВЕ́ЦЬ, вця́, ч., заст.
1. Рід ковша для зачерпування пива, меду, квасу і т. ін.
Гуля Максим, гуля батько, .. Горілку, мед не чаркою – Поставцем черкає (Т. Шевченко);
Від себе відштовхнув гонець По вінця повний поставець: – Ні, я не буду з вами пить (М. Бажан);
// Дзбан для квасу.
2. Мисник.
Онися все повертала очі на мальований поставець коло порога, неначе вона вперше його бачила! (І. Нечуй-Левицький);
Дістала [Ольга] з поставця під кіотом пляшку вина, налила в склянку й хильцем випила (І. Микитенко).
3. Невеличкий столик.
Кельнер розкладав на поставці принесені з ресторану тарілки, полумиски, ножі, ложки й виделки (І. Франко);
У XVIII ст. стільці, крісла, канапки, поставці, дзеркала, клавікорди та інші види меблів у феодально-старшинському побуті були вже досить широко розповсюджені (з наук. літ.);
// церк. Столик з похилим верхом для образів або Євангелія.
Біля криласа [у церкві] стояло кілька поставців, на яких лежали ікони (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)