поставець

ПОСТАВЕ́ЦЬ, вця́, ч., заст.

1. Рід ковша для зачерпування пива, меду, квасу і т. ін.

Гуля Максим, гуля батько, .. Горілку, мед не чаркою – Поставцем черкає (Т. Шевченко);

Від себе відштовхнув гонець По вінця повний поставець: – Ні, я не буду з вами пить (М. Бажан);

// Дзбан для квасу.

2. Мисник.

Онися все повертала очі на мальований поставець коло порога, неначе вона вперше його бачила! (І. Нечуй-Левицький);

Дістала [Ольга] з поставця під кіотом пляшку вина, налила в склянку й хильцем випила (І. Микитенко).

3. Невеличкий столик.

Кельнер розкладав на поставці принесені з ресторану тарілки, полумиски, ножі, ложки й виделки (І. Франко);

У XVIII ст. стільці, крісла, канапки, поставці, дзеркала, клавікорди та інші види меблів у феодально-старшинському побуті були вже досить широко розповсюджені (з наук. літ.);

// церк. Столик з похилим верхом для образів або Євангелія.

Біля криласа [у церкві] стояло кілька поставців, на яких лежали ікони (І. Микитенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

поставець

Значення в інших словниках