поставати

ПОСТАВА́ТИ¹, ає́, недок., ПОСТА́ТИ, а́не, док.

1. Зароджуючись, ставати дійсним, існуючим; утворюватися з чого-небудь; виникати.

Коли б усі речі з нічого могли поставати, Жодного часу не треба було б їм тоді для зростання (М. Зеров);

За днями дні летіли і минали; Пристарилось і те, що змолоду цвіло; Багато деяких пісень переспівали; Постало те, чого і не було (Л. Глібов);

Геологи .. намагаються довести, що Кримські гори постали поволі, протягом кількох геологічних періодів (Остап Вишня);

// З'являтися.

Святий завіт, одвіку Божий, Занапастили, все в крові... Коли ж постане месник можий [можний] На ті злочинства світові? (П. Грабовський);

Після шторму над закрижанілим морем постали тисячі снігових застругів (М. Трублаїні);

// Ставати збудованим, відбудовуватися після руйнування.

Меліоративні роботи на схід від містечка осушували болота, а вслід за ними поставали нові, залізобетонні будиночки (Ірина Вільде);

Так минали віки, й ці городи то падали в прах, то знову виростали, руйнувались і знову поставали (С. Скляренко);

* Образно. І постане на згарищах, на руїнах, на кладовищах, на политій кров'ю благородній землі нова наша Україна, ще прекрасніша, ще дорожча, на радість усьому світові. І світ ніколи не забуде нас [радянських воїнів] (О. Довженко);

// Організовуватися, створюватися.

Враз утворився на селі комітет – навкруги тоді комітети постали (Є. Кротевич);

На колишній убогій, пограбованій поміщиками землі, мов у казці, з нічого, постав вугільний басейн! (В. Гжицький);

// З'являтися в голові, серці (про думки, почуття і т. ін.).

З новою силою постає у Шевченка прагнення вирватися на волю (з наук. літ.);

Він не боявся смерті, і ся думка, що ось перун може вдарити в оборіг і вбити його, якось не постала в його голові (І. Франко);

Постала туга, сном важким приспана, Постала велетом і досягла до хмар (Леся Українка).

2. Зароджуватися, брати початок, походити від чого-небудь.

Часом важко і розрізнити, де байка постала з народного джерела, а де, навпаки, сам байкар став таким джерелом (Л. Боровиковський);

Ні! я покорити її не здолаю, ту пісню безумну, що з туги постала (Леся Українка);

// Виникати внаслідок яких-небудь причин, збігу відповідних умов, обставин і т. ін.

Перейти льодовий потік по шию у воді і по гострих камінцях – трохи нагадує труднощі, які постають у командира під час виконання плану (Ю. Яновський);

// Ставати актуальним, першочерговим, набувати в певних умовах дуже великого значення.

Перед історією, постають дедалі нові завдання в справі розкриття законів розвитку природи і суспільства (з наук. літ.);

Проблема поповнення армії людьми постала перед Врангелем ще гостріше (О. Гончар).

3. перев. перед ким – чим. Ставати видним, доступним зорові; відкриватися, показуватися.

В рожевому ранковому диму Нове бетонне місто постає (І. Муратов);

Пеньки моїх кленів обросли травою, яблуні здичавіли, важка картина постала перед моїми очима (Ю. Яновський);

// перев. у сполуч. зі сл. в уяві, в пам'яті і т. ін. З'являтися в уяві; привиджуватися, пригадуватися.

Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й гука (Леся Українка);

Події минулих літ в уяві Михася поставали, як живі (С. Чорнобривець);

Щось укололо сотника, коли в думці постав Радзівілл і зустріч з ним у воротях Костянтинова (Іван Ле);

Він бачив її востаннє, коли дівчині було років шістнадцять-сімнадцять. У пам'яті постало рожеве личко, ласкава, як подарунок, усмішка (О. Іваненко).

4. перев. яким, перен. Виявляти певні риси, властивості, відкриватися, з'являтися в новій якості і т. ін.

В своїх наукових працях Франко постає перед нами як визначний вчений, філософ, суспільствознавець (з наук.-попул. літ.);

Якоюсь ніби іншою постала Нонна перед ним на сцені нардому, теплішою, задушевнішою (О. Гончар);

// Діставати певне образне втілення в художньому творі.

З рядків геніальних майстрів слова поставала велич волелюбного народу, багатство притаманних йому творчих сил, героїзм (Я. Гримайло);

В повісті Я. Качури образові Хмельницького відведено небагато місця, але він постає са́ме як мудрий і далекоглядний керівник народних мас (з навч. літ.).

5. Відбуватися, наставати (про зміну стану, пору і т. ін.).

Де пройде сила наша – пречудові в житті людини зміни постають (П. Тичина);

Ми не помічаємо, як закотився десь за дерева і гори місяць і постало світання (Л. Смілянський);

Постало коротке мовчання. Обидва юнаки допитливо позирали один на одного (О. Донченко).

6. Підноситися над чим-небудь; височіти.

Несеш, як пісню, почуття своє, Проходячи повільно під склепінням, Де Спаська вежа рвучко постає Шпилів і стріл завихреним стримінням (М. Бажан);

Стрімчаста скеля постала над кручею, як вічний вартовий (С. Журахович).

(1) Постава́ти / поста́ти з руї́н – відбудовуватися після зруйнування; відновлюватися після занепаду.

Поступово поставала з руїн промисловість – донецькі шахти, азербайджанські нафтові промисли (з наук.-попул. літ.);

Силами ентузіастів-запоріжбудівців постала з руїн теплоелектроцентраль (Остап Вишня);

Постає́ (постава́ло) пита́ння див. пита́ння.

◇ (2) Постава́ти / поста́ти в сві́тлі якому – сприйматися з певного погляду, певним чином.

Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Гарно рятувати людей! (О. Гончар).

ПОСТАВА́ТИ², аємо́, аєте́ і діал. ПОСТА́ТИ, а́немо, а́нете, док.

1. Стати; стоячи, розміститися де-небудь (про всіх або багатьох).

За богами – панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані – Пикаті, пузаті! .. І всі уряд поставали (Т. Шевченко);

Усі високі гості висипали на ґанок, поставали на сходах (І. Нечуй-Левицький);

Поставали [дівчата] на мості голівка до голівки, як на папері змальовані, придивляються (С. Васильченко);

Постали всі кругом (Сл. Б. Грінченка);

// у сполуч. з деякими присл. Прибрати позу, вказану прислівником (про всіх або багатьох).

Немов якийсь цілющий струм перебіг по втомлених обличчях. Поранені підвелися, поставали навколішки (О. Гончар).

2. Перестати йти, рухатися, працювати; зупинитися (про всіх або багатьох).

Бачать [діти], що Мушка і два хлопчики на щось дивляться – та й собі поставали (М. Коцюбинський);

Надбіг “оконом” Качковський з криком: – Ну, чого поставали? (Леся Українка);

Галасуючи, побігли всі [селяни] слідком за коноводами. А ті вскочили знов у ту яму і постали нерухомо, щоб хоч передихнути (Б. Грінченко).

(1) Постава́ти на робо́ту (слу́жбу) – влаштуватися десь служити, працювати (про багатьох).

Наїхало повно німкень, які поставали на службу до залізничного управління (Ю. Яновський).

ПОСТАВА́ТИ³, аємо́, аєте́ і діал. ПОСТА́ТИ, а́немо, а́нете, док.

Стати, зробитися кимсь або якимсь (про всіх або багатьох).

– Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить, а інших на глузи бере. Всі ви тепер добрі. Грамотіями поставали, все знаєте, з клубу не вилазите (М. Стельмах);

// Перетворитися, обернутися на кого-, що-небудь.

– Ходім, сестро, лугами Та постанем квітками (П. Чубинський);

Одного разу поїхав батько у ліс по дрова, а мати лишилася вдома з хлопцями – та за щось так розсердилася на них, що .. з гніву сказала, щоб вони гайворонами поставали (з казки);

// Поступати на роботу, на службу і т. ін.

– Мої дві близькі сусідки й товаришки поставали вчительками в сільських школах (І. Нечуй-Левицький).