поставець

ПОСТАВЕ́ЦЬ, вця́, ч., заст.

1. Рід ковша для зачерпування пива, меду, квасу і т. ін.

Гуля Максим, гуля батько,.. Горілку, мед не чаркою — Поставцем черкає (Шевч., І, 1963, 98);

Від себе відштовхнув гонець По вінця повний поставець: — Ні, я не буду з вами пить (Бажан, Роки, 1957, 233);

// Дзбан для квасу.

2. Мисник.

Онися все повертала очі на мальований поставець коло порога, неначе вона вперше його бачила! (Н.-Лев., III, 1956, 18);

Дістала [Ольга] з поставця під кіотом пляшку вина, налила в склянку й хильцем випила (Мик., І, 1957, 304).

3. Невеличкий столик.

Кельнер розкладав на поставці принесені з ресторану тарілки, полумиски, ножі, ложки й виделки (Фр., VI, 1951, 204);

У XVIII ст. стільці, крісла, канапки, поставці, дзеркала, клавікорди та інші види меблів у феодально-старшинському побуті були вже досить широко розповсюджені (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 79);

// церк. Столик з похилим верхом для образів або євангелія.

Біля криласа [у церкві] стояло кілька поставців, на яких лежали ікони (Мик., II, 1957, 451).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

поставець

Значення в інших словниках