постаршати
ПОСТА́РШАТИ, аю, аєш.
Док. до ста́ршати; подорослішати.
– Молодий був, дурний, а постаршав, за розум узявся (Панас Мирний);
Бачила я .. Богдана Комарова, що вже ходить до Львівського університету, – постаршав і споважнів так, що аж не пізнала його (Леся Українка);
Діти постаршали за цю ніч: у маленькі серця теж сіялась і сіялась велика скорбота батьків (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)