постарілий

ПОСТА́РІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до поста́рі́ти.

Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією (І. Франко);

Цей Артем був якийсь інший, замкнутий і помітно постарілий (В. Кучер);

– Дякую, мамо! – сказав, як завжди, Семен і глянув на постаріле обличчя матері (В. Собко);

Глухої ночі повертається Мирон до своєї постарілої хати (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. постарілий — поста́рі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. постарілий — див. підстаркуватий  Словник синонімів Вусика
3. постарілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до постаріти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. постарілий — ПОСТА́РІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поста́рі́ти. Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією (Фр.  Словник української мови в 11 томах