постарілий

ПОСТА́РІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поста́рі́ти.

Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією (Фр., VI, 1951, 260);

Цей Артем був якийсь інший, замкнутий і помітно постарілий (Кучер, Чорноморці, 1956, 394);

— Дякую, мамо! — сказав, як завжди, Семен і глянув на постаріле обличчя матері (Собко, Біле полум’я, 1952, 4);

Глухої ночі повертається Мирон до своєї постарілої хати (Стельмах, І, 1962, 377).

Значення в інших словниках

1. постарілий — поста́рі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. постарілий — див. підстаркуватий  Словник синонімів Вусика
3. постарілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до постаріти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. постарілий — ПОСТА́РІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до поста́рі́ти. Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією (І. Франко); Цей Артем був якийсь інший, замкнутий і помітно постарілий (В. Кучер); – Дякую, мамо!...  Словник української мови у 20 томах