постарілий
ПОСТА́РІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поста́рі́ти.
Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією (Фр., VI, 1951, 260);
Цей Артем був якийсь інший, замкнутий і помітно постарілий (Кучер, Чорноморці, 1956, 394);
— Дякую, мамо! — сказав, як завжди, Семен і глянув на постаріле обличчя матері (Собко, Біле полум’я, 1952, 4);
Глухої ночі повертається Мирон до своєї постарілої хати (Стельмах, І, 1962, 377).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постарілий — поста́рі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- постарілий — див. підстаркуватий Словник синонімів Вусика
- постарілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до постаріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постарілий — ПОСТА́РІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до поста́рі́ти. Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією (І. Франко); Цей Артем був якийсь інший, замкнутий і помітно постарілий (В. Кучер); – Дякую, мамо!... Словник української мови у 20 томах