постеляти

ПОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., що, розм.

Те саме, що стели́ти.

Станьмо ж, брате, хоч мало-немного Коней попасімо; .. Отоді ж вони коней пустопаш попускали І кульбаки під себе постеляли, А оружжа по комишах поховали Та безпечно спать полягали (з думи).

Значення в інших словниках

1. постеляти — постеля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. постеляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. Те саме, що стелити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постеляти — СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.  Словник синонімів української мови
4. постеляти — ПОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм. Те саме, що стели́ти.  Словник української мови в 11 томах
5. постеляти — Постеля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. постелити, -лю́, -леш, гл. = постилати, послати. Мила постіль постелила. Грин. III. 179. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвінку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілечку. Мет. 81.  Словник української мови Грінченка