посторонитися
ПОСТОРОНИ́ТИСЯ, роню́ся, ро́нишся, док.
1. Відійти набік, відступитися, пропускаючи кого-небудь, даючи комусь дорогу.
Посторонились прохожі, щоб проїжджачому просторіше було (А. Свидницький);
– Посторонись! – відштовхнув поранений угорця. – Плутаєшся тут, старий хрін... (О. Гончар);
Одмикаючи двері, він посторонився і .. дав дорогу Хомі (Н. Рибак);
* Образно. А може, справді, зіткнулася вона з Палажкою на вузькому місці, і треба котрійсь із них посторонитися? (Я. Гримайло).
2. перен. Виявити небажання, нехіть спілкуватися з ким-небудь, брати участь у чомусь.
Всі, хто хоч день жив з отієї ласки, хто з'їв хоч шматок ласкаво поданого хліба, хто переступав з проханням чужий поріг, – все то ваші. Умійте тільки знайти дорогу до їх сердець, зумійте змусити задрижати таємні струни їх душ, не облайте згірдливим словом, не посторонітесь, як сектанти, – і ваші [пролетарів] полки зростуть (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)