посторонитися
ПОСТОРОНИ́ТИСЯ, роню́ся, ро́нишся, док.
1. Відійти набік, відступитися, пропускаючи кого-небудь, даючи комусь дорогу.
Посторонились прохожі, щоб проїжджачому просторіше було (Свидн., Люборацькі, 1955, 218);
— Посторонись! — відштовхнув поранений угорця. — Плутаєшся тут, старий хрін… (Гончар, III, 1959, 160);
Одмикаючи двері, він посторонився і .. дав дорогу Хомі (Рибак, Час.., 1960, 736);
*Образно. А може, справді, зіткнулася вона з Палажкою на вузькому місці, і треба котрійсь із них посторонитися? (Грим., Незакінч. роман, 1962, 56).
2. перен. Виявити небажання, нехіть спілкуватися з ким-небудь, брати участь у чомусь.
Всі, хто хоч день жив з отієї ласки, хто з’їв хоч шматок ласкаво поданого хліба, хто переступав з проханням чужий поріг, — все то ваші. Умійте тільки знайти дорогу до їх сердець, зумійте змусити задрижати таємні струни їх душ, не облайте згірдливим словом, не посторонітесь, як сектанти, — і ваші [пролетарів] полки зростуть (Хотк., І, 1966, 179).
Словник української мови (СУМ-11)