посторонній

ПОСТОРО́ННІЙ, я, є.

Який не має прямого відношення до чого-небудь; побічний.

Примушує мене в тій хвилі промовчати .. велика, постороння сила (І. Франко);

– Якщо вже ти недоліткові дозволяєш любовні шури-мури, то хай.., а ефір засмічувати посторонніми словами – не смій... (О. Гончар);

// Чужий.

– Легше мені було добратися до комірки, ніж посторонньому.., бо й пси мене знають (І. Франко);

Ніхто з посторонніх не вгадав би, чим те лахміття було перед хвилиною (Л. Мартович).

Словник української мови (СУМ-20)