посторонок
ПОСТОРО́НОК, нка, ч.
Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком.
В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками і червоним люстрином (О. Стороженко);
Явтух Каленикович обходить упряжку, поправляє перекрученого посторонка, вуздечку, пересуває наритника (Ю. Яновський);
Данилко гукнув на коней, ті натягли посторонки, врізався плуг у землю, і пролягла перша .. борозна по колишній глитайській ниві (І. Цюпа);
Посторонки бувають сиром'ятні, канатні та тасьмяні (з наук. літ.);
// розм. Узагалі мотузка, тасьма тощо.
Малі хлопці виглядали купами з вікон дзвіниці, ждали черги, щоб останній раз потягти .. дзвони за посторонки, та погратись дзвонами (І. Нечуй-Левицький);
Взяв на себе [Івоніка] киптар, поверх того старий сердак, скрутив із соломи посторонок, обперезався ним і, засунувши на голову стару високу шапку, перехрестився, закинув мішок на плечі і, взявши бук у руки, пішов (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)