посторонок

Посторо́но́к:

— шворка, мотуз, частина кінської упряжі [51]

Значення в інших словниках

1. посторонок — посторо́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. посторонок — Посторо́нок. Мотузок. “Се воно вже так мало бути!“ — подумав собі Івоніка поважно. [...] Взяв на себе киптар, поверх того старий сердак, скрутив із соломи посторок, обперезався ним і, засунувши на голову стару високу шапку, перехрестився...  Українська літературна мова на Буковині
3. посторонок — -нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. || розм. Узагалі мотузка, тасьма тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посторонок — Нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. Світ збожеволів і рве посторонки румак. Нагло розскочився обрій. (П-2:125).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. посторонок — ПОСТОРО́НОК, нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками і червоним люстрином (О.  Словник української мови у 20 томах
6. посторонок — Посторо́нок, -ро́нка; -ро́нки, -нків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. посторонок — ПОСТОРО́НОК, нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з’єднує в упряжці хомут з орчиком. В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками і червоним люстрином (Стор.  Словник української мови в 11 томах