посторонок

Посторо́нок. Мотузок. “Се воно вже так мало бути!“ — подумав собі Івоніка поважно. [...] Взяв на себе киптар, поверх того старий сердак, скрутив із соломи посторок, обперезався ним і, засунувши на голову стару високу шапку, перехрестився, закинув мішок за плечі і, взявши буку руки, пішов (Коб., Земля, 324); Дорогий товаришу мій! Не мали Ви чого за наше приятельство побоюватись, бо не такої Ви вдачі, щоб могли прикрості робити. Тому, що Ви не такі і я інстинктом се відчуваю, тому і звернулася до Вас, як другі мене ранили, так як би в мене нерви як посторонки були (Коб., Слова..., 279)

// пол. postronek — 1) мотузок, 2) посторонок, nerwy jak postronki — сталеві нерви, нерви, як дроти.

Значення в інших словниках

1. посторонок — Посторо́но́к: — шворка, мотуз, частина кінської упряжі [51]  Словник з творів Івана Франка
2. посторонок — посторо́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. посторонок — -нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. || розм. Узагалі мотузка, тасьма тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посторонок — Нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. Світ збожеволів і рве посторонки румак. Нагло розскочився обрій. (П-2:125).  Словник поетичної мови Василя Стуса
5. посторонок — ПОСТОРО́НОК, нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з'єднує в упряжці хомут з орчиком. В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками і червоним люстрином (О.  Словник української мови у 20 томах
6. посторонок — Посторо́нок, -ро́нка; -ро́нки, -нків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. посторонок — ПОСТОРО́НОК, нка, ч. Міцний ремінь або мотузок, що з’єднує в упряжці хомут з орчиком. В коляску запрягли дванадцятеро коней, по парі впростяж, перевивши хомути і посторонки стьожками і червоним люстрином (Стор.  Словник української мови в 11 томах