постригти

ПОСТРИ́ГТИ¹ див. пострига́ти.

ПОСТРИ́ГТИ², иже́, док., у сполуч. зі сл. вуха, вушка.

Стригти вухами якийсь час (про деяких тварин).

Прибіжить іноді з гущавини зайчик, .. приженеться сполохана серна й постриже вушками на поляні (П. Козланюк);

Коли ж прийшла та пора, що худоба відчуває потребу йти додому, сіромастий, постригши вухами, оглянувся й пішов собі знайомим шляхом на Вербівку (А. Іщук).

Значення в інших словниках

1. постригти — постри́гти 1 дієслово доконаного виду підрізавши, зробити коротшим; виконати обряд посвячення кого-небудь у ченці (черниці) постри́гти 2 дієслово доконаного виду вухами — про тварин  Орфографічний словник української мови
2. постригти — I див. постригати. II -иже, док., у сполуч. зі сл. вуха, вушка. Стригти вухами якийсь час (про деяких тварин).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постригти — СТРИ́ГТИ (ножицями, машинкою і т. ін. зрізувати або підрізувати — волосся, вовну тощо), ОБСТРИГА́ТИ, ОСТРИГА́ТИ, ПОСТРИГА́ТИ, ЧИКРИ́ЖИТИ фам.; ПІДСТРИГА́ТИ, ПІДРІЗА́ТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. постригти — ПОСТРИ́ГТИ¹ див. пострига́ти. ПОСТРИ́ГТИ², иже́, док., у сполуч. із сл. вуха, вушка. Стригти вухами якийсь час (про деяких тварин). Прибіжить іноді з гущавини зайчик,.. приженеться сполохана серна й постриже вушками на поляні (Козл.  Словник української мови в 11 томах
5. постригти — Пострига́ти, -га́ю, -єш сов. в. постри́гти, -жу́, -же́ш, гл. 1) Стричь, остричь. Як її одягали, як постригали по хлоп'ячі, вона не пручалась. Кв. 2) Постригать, постричь (въ монахи). постригти в брехуни́ = пошити в брехуни. Шевч. О. 1861. X. 9.  Словник української мови Грінченка